Деякі аспекти прийняття спадщини

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.  Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.   У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного Кодексу України, а саме: 

• у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;
• у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
• у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця;
• у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
• у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа; у п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.( утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

 Не допускається прийняття спадщини з умовою або із застереженням. Слід розрізняти заповіт з умовою та умову при прийнятті спадщини. Так, заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов´язаної, так і не пов´язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Але спадкоємець не може приймати спадщину з умовою, тобто спадкоємець приймає спадщину в повному обсязі без будь-яких умов або застережень. Він не може вибирати, яке майно він хоче приймати, а зобов´язаний прийняти усе майно, яким би воно не було, з чого б воно не складалося, якими б боргами не було обтяжено.

Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим. Для того, щоб встановити факт сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус за місцем відкриття спадщини перевіряє в паспорті відмітку про реєстрацію проживання спадкоємця та встановлює місця реєстрації проживання померлого за довідкою органів реєстрації. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину через подання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений для цього законодавством, тобто шестимісячний строк. Своїми діями спадкоємець перериває для себе строк для прийняття спадщини і стає власником майна. Якщо спадкоємець подав заяву про відмову від спадщини у встановлений для цього строк, вважається, що він відмовився від спадщини.

Особи, які за віком визнані частково дієздатними або не повністю дієздатними (малолітні, неповнолітні) а також особи, що визначені недієздатними або обмежено дієздатними за рішенням суду вважаються такими, що прийняли спадщину незалежно від сумісного проживання, крім випадків відмови від спадщини їх представників та згоди на відмову від спадщини органів опіки і піклування.

З моменту, як спадкодавець подав заяву про прийняття спадщини або фактично прийняв її, успадковане майно належить спадкоємцю, він має право користуватися, управляти майном, але слід враховувати, що доки він не отримає на це майно свідоцтва про право на спадщину, він не може розпоряджатися майном.

Отже, для того, щоб реалізувати своє право на спадщину, спадкоємцям необхідно протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини звернутись до нотаріусу з заявою про прийняття спадщини, не зважаючи, чи фактично прийняте спадкоємство, чи є на руках заповіт спадкодавця. Це необхідно для того, щоб була відкрита спадкова справа та були визначені всі спадкоємці, які мають право на спадщину.

Після сплинення строку на прийняття спадщини (6 місяців з дня відкриття спадщини) нотаріус оформляє свідоцтво про право на прийняття спадщини.

У разі пропущення з поважних причин строку прийняття спадщини, особа має право звернутись до суду з заявою про встановлення додаткового терміну для прийняття спадщини. До позовної заяви необхідно додати квитанцію про сплату судового збору. На даний час сума судового збору за позови про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини згідно Закону України «Про судовий збір» складає 768,40 грн. (з розрахунку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року).

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору можна знайти, звернувшись за посиланням:  https://tr.od.court.gov.ua/sud1528/gromadyanam/tax/

Останні позиції ВС  по данному питанню

Прес-служба суду