Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Кримінально-процесуальний кодекс України (далі - КПК) запровадив новий порівняно з раніше діючим інститут - оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування. Перелік відповідних рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, встановлено ст. 303 КПК. Крім того, КПК визначає порядок та умови розгляду окремих скарг і в главі 26 регламентує повноваження слідчого судді, які можуть бути ним реалізовані за результатами такого розгляду. Водночас окремі процесуальні аспекти регламентовані недостатньо чітко, а в окремих випадках недосконало сформульовано норми, які регулюють порядок вчинення дій та прийняття рішень, фактичне недотримання якого і призводить до звернення осіб з відповідними скаргами. Наведене зумовлює виникнення проблем судової практики, які в основному спричиняють неоднакове та, відповідно, у певних випадках неправильне застосування положень процесуального законодавства і неналежне вирішення питань, які вносяться на розгляд слідчого судді.
Зокрема, у 2019 році до Тарутинського районного суду надійшло скарг:
З наведених даних очевидно, що абсолютна більшість скарг пов’язана з оскарженням рішення слідчого про закриття кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України). Саме тому судова практика з цих питань підлягатиме більш детальному аналізу, зокрема в аспекті перевірки слідчими суддями законності підстав відповідного рішення слідчого чи прокурора.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) та розпочати розслідування.
Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
В свою чергу, бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у невиконанні вищевказаної законодавчої норми, може бути оскаржена на досудовому провадженні слідчому судді місцевого суду – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, що є проявом гарантій захисту прав учасників кримінального провадження.
Проведеним узагальненням судової практики встановлено, що за результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про злочин, слідчі судді, перевіривши законність підстав відповідних рішень посадових осіб, постановляють ухвали про:
1) задоволення скарги;
2) відмову у задоволенні скарги;
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, задовольняючи скаргу особи, слідчі судді зобов’язують посадову особу правоохоронних органів (слідчого, прокурора) вчинити певну дію – внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення.
Наприклад, ухвалою слідчого судді Тарутинського районного суду Одеської області від 14.08.2019 року скаргу Ф. на бездіяльність Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області задоволено в повному обсязі, зобов’язано відповідальну особу Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою Ф. реєстраційний номер № 1624 (талон-повідомлення № 1624) про, що повідомити заявника – Ф.. Задовольняючи скаргу Ф. на бездіяльність органу досудового розслідування, яке полягало у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за її заяво, слідчий суддя послався на ч. 4 ст. 214 КПК України, яка регламентує загальні положення досудового розслідування та безумовний обов’язок уповноважених осіб приймати та реєструвати заяви чи повідомлення про злочини.
В ухвалі слідчий суддя також зазначив, що, оскільки посадовими особами не вчинені дії, передбачені ч. 4 ст. 214 КПК України, це підтверджує бездіяльність посадових осіб вказаного правоохоронного органу в частині невнесення відомостей про злочин до ЄРДР.
Закриття кримінального провадження, відповідно до ст. 283 КПК України, – є однією з форм закінчення досудового розслідування. Стаття 284 КПК передбачає підстави та порядок такого закриття.
Можливість оскарження рішення слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження передбачена п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК України. Порядок розгляду слідчим суддею скарги на постанову про закриття кримінального провадження є загальним та здійснюється відповідно до ст. 306 КПК України.
Аналіз резолютивних частин судових рішень свідчить про те, що за результатами розгляду скарг на рішення про закриття кримінального провадження слідчі судді постановлюють ухвали про:
1) задоволення скарги;
2) відмову у задоволенні скарги;
3) закриття судового провадження.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності. Слідчі судді, перевіряючи дотримання посадовими особами вказаних вимог, залишали в силі постанову про закриття кримінального провадження, або скасовували таку постанову, при цьому вказуючи на обставини кримінального провадження, які слідчим чи прокурором не встановлені, не отримали належної правової оцінки, або безпосередньо зазначали, які слідчі дії необхідно вчинити додатково.
Розглянемо приклад ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження:
Ухвалою слідчого судді Тарутинського районного суду Одеської області від 06.11.2019 року відмовлено у задоволенні скарги Р. на постанову слідчого Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області від 31.08.2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР.
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що погоджується із висновком слідчого щодо відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, виходячи з наступного.
Згідно висновку експерта 20/68 від 06.07.2018 причиною смерті Р. явилася механічна асфіксія, від стискання органів шиї петлею при повішанні, на що вказує: косо східна, нерівномірно – втиснута, странгуляційна борозна на шиї трупа; рясні трупні плями; синюшність слизових оболонок; дрібно краплинні крововиливи під плеврою; пухнастість легенів; темна рідка кров, повнокров’я органів.
При розтині трупу Р. окрім странгуляційної борозни, інших тілесних ушкоджень не виявлено.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що при дослідженні обставин даного кримінального провадження слідчим дотримані вимоги ч. 2 ст. 9 КПК України.
Необхідно зауважити, що ухвали слідчих суддів про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, підлягають оскарженню в апеляційному суді, який, в свою чергу, є останньою інстанцією у цій категорії справ (ч. 2 ст. 309 КПК України).
Розглянемо приклад ухвали про задоволення скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження:
Ухвалою слідчого судді Тарутинського районного суду Одеської області від 20.11.2019 року скаргу П. на постанову слідчого про закриття кримінального провадження задоволено, постанову слідчого СВ Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області від 19.04.2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР скасовано, матеріали кримінального провадження направлено до СВ для проведення додаткової перевірки.
Своє рішення слідчий суддя вмотивував тим, що при винесенні оскаржуваної постанови про закриття провадження у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, слідчим не дотримані вимоги ч. 2 ст. 9, ч. 4 ст. 38, ст.ст. 91-94, п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, рішення про відсутність складу злочину прийнято передчасно, оскільки не з’ясовані всі обставини події.
Підставою для закриття судового провадження за вказаною категорією справ є самостійне скасування слідчим чи прокурором рішень про закриття кримінальних проваджень в порядку ч. 2 ст. 305 КПК України.
Згідно з ч.4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Розглянемо приклад ухвали про відмову у відкритті провадження за скаргою.
Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 09.07.2019 р. було відмовлено в відкритті провадження, тому що скаржник звернувся до суду зі скаргою в якій просив скасувати повідомлення про підозру від 07 лютого 2018 року старшого слідчого СВ Тарутинського відділення поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції М., погодженого прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Б. у кримінальному провадженні №12017160430000310 відносно К. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України;
Зобов’язати компетентну посадову особу Білгород-Дністровської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні № 2017160430000310 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 12017160430000310 про дату та час повідомлення про підозру К. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України;
Скасувати рішення слідчого відділення Тарутинського відділення поліції Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017160430000310;
Зобов’язати посадових осіб відділення Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області надати докази прибуття до приміщення відділення Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області 17 серпня 2017 року, 16 жовтня 2017 року, 20 жовтня 2019 року К. та її захисника С.;
Зобов’язати слідчого СВ Тарутинського відділення поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Ю. надати кримінальне провадження №12017160430000310 для ознайомлення.
Слідчий суддя вказав, що згідно з положеннями ч.1 ст. 303 КПК України не передбачена можливість оскарження рішення прокурора про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження.
Аналізуючи процесуальні рішення, які приймаються слідчим суддею за результатами розгляду кожної окремої скарги, в аспекті формулювання резолютивної частини, можна зробити наступні висновки.
У першу чергу, при позитивному вирішенні питання на користь скаржника, у більшості випадків, міститься формулювання про задоволення скарги, потім слідчий суддя зазначає рішення слідчого органу або прокурора, яке скасовується і на останок міститься формулювання про зобов’язання вчинити певні процесуальні дії, невиконання яких і стало причиною задоволення скарги.
Що ж стосується ухвал із відмовою у задоволенні скарги, то тут у резолютивній частині міститься лише твердження про відмову у задоволенні скарги.
При цьому в обох випадках судді зазначають про можливість оскарження окремих рішень слідчого судді згідно із положеннями КПК України.
Тобто, резолютивна частина ухвали слідчими суддями, за результатами розгляду скарг, викладалась відповідно до вимог ст. 307 КПК України.
Кримінальним процесуальним законодавством (ст. 24 КПК України) кожному гарантується право на перегляд судом вищого рівня вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи. На нашу думку, закріплене право на оскарження ухвал слідчого судді в ході досудового провадження відповідає визначеним європейським стандартам і спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Аналіз змісту глави 26 КПК України надає підстави стверджувати, що з усіх ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування в апеляційному порядку можуть бути оскаржені лише:
1) ухвала про повернення скарги (ч. 6 ст. 304, ч. 2 ст. 309 КПК України);
2) ухвала про відмову у відкритті провадження (ч. 6 ст. 304, ч. 2 ст. 309 КПК України);
3) ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження (ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КПК України).
Проведеним узагальненням встановлено, що судді судової палати у кримінальних справах Одеського апеляційного суду, здійснюючи судове провадження з перегляду ухвал слідчих суддів Тарутинського районного суду Одеської області, постановлених ними за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, дотримувались вимог, встановлених главою 31 КПК України, (зокрема ст. 422 КПК України) щодо порядку та строків розгляду.
Розгляд апеляційних скарг здійснювався у встановлений ч. 2 ст. 422 КПК України триденний строк.
Процесуальне рішення, прийняте за наслідками розгляду апеляційної скарги, у кожному конкретному випадку залежало від того, в яких межах переглядалося рішення слідчого судді місцевого суду, чи були встановлені порушення закону і який саме характер вони мають.
При цьому варто зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Тож, що стосується апеляційного перегляду ухвали слідчого судді Тарутинського районного суду Одеської області, то у 2019 році до апеляційного суду надійшло 2 апеляційні скарги, з них: повернуто – 1, залишено без змін – 1.
Проведеним узагальненням судової практики встановлено, що слідчі судді Тарутинського районного суду Одеської області розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування протягом 2019 року проводили в цілому якісно, в установлені строки, забезпечуючи кожному право на належний судовий захист.
Помічник судді Я.Р. Делі-Іванова
_03_03.png)
