Захист прав людини – найголовніша національна ідея України

Пріоритетом для будь-якої держави має бути дотримання прав і свобод людини. У 1991 році Україна, ставши незалежно державою, зробила перший крок на шляху до ствердження демократичності, верховенства права.

В Конституції України окремий розділ присвячено правам і свободам людини і громадянина.

Але для розуміння сутності прав людини потрібно засвоїти, що людина – ціль, а не засіб. Держава в особі чиновника має апелювати не до ефемерних "українців", "робітників", "селян", "підприємців", "чорнобильців" тощо, а до конкретних громадян-індивідів, їх інтересів та бажань. При цьому головне завдання українського суспільства – не забувати, що держава (національний лідер) не дарує права, вона лише закріплює їх у законі та забезпечує їх реалізацію.

Права будь-якої людини є універсальними (тобто, вони належать усім людям в будь-яких ситуаціях незалежно від соціального становища), вродженими (тобто, вони вже належать кожній людині лише за фактом народження) і невід'ємними (це означає неможливість позбавити індивіда цих прав чи неможливість його добровільної відмови від цих прав).

Спрощено права людини характеризуються трьома головними рисами:

1. Кожна влада має обмеження для своєї діяльності.

2. У кожної людини є своя суверенна сфера, в яку ніяка влада не може втручатися.

3. Кожна людина може виступити проти держави або іншого індивіда з метою захисту своїх прав.

Права людини і громадянина в Україні можуть обмежувати тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією і з метою: - врятування життя людей та майна; - запобігання злочинові чи його припинення; - забезпечення інтересів національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку, економічного добробуту; - забезпечення охорони здоров'я і моральності населення, захисту репутації або прав і свобод інших людей; - запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.

Ні в якому разі не можуть бути обмежені:– право мати рівні з іншими конституційні права і свободи та право бути рівними перед законом; - право громадянина України не бути позбавленим громадянства; право не бути вигнаним за межі України та право не бути виданим іншій державі; - право на життя і право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; - право кожного на повагу до його гідності і право не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню: право не бути підданим без власної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам; - право на свободу та особисту недоторканність; право не бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом, тощо. Тобто, фундаментальний характер прав людини означає, що будь-яке втручання державної влади у реалізацію Ваших прав має бути чітко юридично закріпленим, відповідати положенням Конституції та бути обґрунтованим.

Дотримання прав людини є ключовою національною ідеєю усіх демократичних країн світу. Незалежно від обраної формули національної ідеї, в її центрі має   знаходитися  людина, її інтереси, дотримання прав і свобод. При цьому саме права людини мають стати (і тільки вони можуть бути) міцним фундаментом новітньої України – її справжньою, не видуманою національною ідеєю, – що об'єднає усіх громадян в український народ і соціум, в якому комфортно жити кожній людині, а громадяни пишатимуться своєю державою.