Верховний Суд залишив без змін рішення суду щодо звільнення вчительки за вчинення аморального проступку, що несумісний із продовженням роботи в школі

Верховний Суд розглянувши касаційну скаргу вчительки Б. про поновлення її на роботі, стягнення середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу залишив без змін рішення Тарутинського районного суду Одеської області та постанову Одеського апеляційного суду.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що при звільненні позивача із займаної посади відповідач не допустив порушення її трудових прав, наказ про звільнення відповідає нормам чинного законодавства, оскільки аморальний проступок позивача підтверджується доказами та є не сумісним з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Судом під час дослідження письмових доказів та допиту свідків, було встановлено, що підставою для звільнення вчительки Б. стали систематичне вчинення позивачем ряду дій, а саме: залишення учнів під час уроків без нагляду для відповідей  на телефонні дзвінки і розмов по мобільному телефону; нетактовних розмов з учнями та колегами; створення конфліктних ситуацій в колективі; висловлювання погроз на адресу учнів із застосуванням слів які принижують їх гідність; примушування учнів під час проведення уроків виконувати завдання, які стосуються її особистих справ , які для педагога є аморальними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при звільненні позивачка із займаної посади вчителя історії та правознавства,  російської мови НВК Бородінської громади за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи є правомірним, її трудові права адміністрацією цього навчального закладу порушені не були, наказ про звільнення відповідає нормам чинного законодавства, звільнення погоджено з профспілковим органом, в наказі конкретизовано причину звільнення, яка відповідає фактичним обставинам, тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. За матеріалами справи, вчителька вчинила аморальний проступок підтверджене свідченнями учнів, їх батьків, вчителів та інших працівників НВК.

З урахуванням встановлених судами фактичних обставин у цій справі висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах.

За змістом статті 56 Закону України "Про освіту" педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь, - зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, їх батьками, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Встановивши, що вчителька Б., під час виконання своїх посадових обов`язків, на перервах та уроках відправляла учнів як до магазину, купувати для неї продукти, так і відносити продукти її матері, через що учні запізнювалися на уроки, пропускали перерви (свій вільний час), які відведені для відпочинку та підготовки до наступного уроку, що підтверджується актом виїзної комісії від 09 грудня 2020 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення позивачем аморального проступку, який суперечить вимогам педагогічної етики, моралі, а також суперечать загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні цінності, які склалися в суспільстві, та наявність підстав для її звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Значний педагогічний досвід позивача, висновок атестаційної комісії від 08 квітня 2020 року про її відповідність займаній посаді та присвоєній кваліфікації «спеціаліст першої категорії», жодним чином не стосуються її поведінки стосовно учнів та встановлених фактичних обставин не спростовує.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Пошук інформації щодо розгляду судової справи можна здійснити на порталі «Судова влада» за № 514/171/21.

Фото з мережі Інтернет

ПРЕССЛУЖБА СУДУ